Аріель Шарон - життя у фотографіях

Сьогодні, 11 січня, у віці 85 років помер колишній прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон.

85-річний Аріель Шарон - колишній прем'єр-міністр Ізраїлю - останні 8 років перебував у комі після великого інсульту. За цей час він жодного разу не приходив до тями. Днями лікарі клініки, в якій знаходиться Аріель, повідомили, що, на прохання синів прем'єр-міністра, вони припинили процедури, спрямовані на підтримку життя політика. У Аріеля Шарона почали відмовляти внутрішні органи, його стан погіршився, а сьогодні стало відомо, що він помер.

Давайте оглянемося назад і подивимося на життя і діяльність цього важливого для Ізраїлю політика.

(Всього 17 фото)

1. Аріель Шарон відкриває засідання свого кабінету в єрусалимському офісі в липні 2003 року.

Від солдата до політика - 11-ий прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон зробив успішну, але спірну на думку багатьох політичну кар'єру. Він брав участь у війнах 1960-их і 70-их рр, а прем'єр-міністром був обраний в 2001 році. У 2006 році у нього стався обширний серцевий напад, що призвело до коми, яка тривала 8 років.

2. Молодий Шарон (другий праворуч) у віці 14 років.

Він народився в сім'ї білоруських євреїв 26 лютого 1928 року в Кфар Малали, тоді британському мандат Палестини. У дитинстві і юнацтві Аріель був членом молодіжної організації сіоністів і воєнізованих груп, а потім приєднався до підпільної воєнізованої організації Хагана.

3. Аріель Шарон з пістолетом-кулеметом Sten.

Під час війни за незалежність в 1948 році він був юним командувачем в бригаді Александроні. Його підрозділ було залучено в серйозні військові дії з 1947 року, а сам він відзначився під час ізраїльської війни в 1948 році. Він очолював піхотну кампанію і був серйозно поранений в Битві при Латруне, отримавши поранення в області паху, живота і ніг. У 1953 році, закінчивши навчання в єврейському університеті Єрусалиму, Шарон отримав прямий наказ від прем'єр-міністра організувати і очолити новий елітний підрозділ ізраїльських оборонних сил. У його завдання входили оборонні військові операції, що відображають палестинські атаки. Незважаючи на військовий успіх, підрозділ засудили за різанину в Кібіі в жовтні 1953, в якій було вбито 69 палестинців, в тому числі діти.

4. Молодий Аріель Шарон (другий зліва) в складі парашутно-десантних військ зі своїми товаришами. Шарон очолював підрозділ 202 під час Арабо-ізраїльського конфлікту 1956 на Суецькому каналі і відповідав за висадку військ на східній території переходу Мітла. Втрати тоді зазнали обидві сторони, але саме навички Шарона, як тактика і стратега, в результаті привели до того, що Єгипет здався. Однак вийти з цього конфлікту увінчаним славою Шарону не вдалося - його розкритикували за зайву агресію, в результаті якої загинуло багато своїх. Після цього Шарон продовжив своє навчання, в кінці кінців, отримавши ступінь з юриспруденції в Університеті Тель-Авіва.

5. Генерал Аріель Шарон, глава Південного командування ізраїльської армії 1 грудня 1969 року.

Хоча розгляди з приводу очолюваних Шароном військових дій загальмували його кар'єру на кілька років, він в результаті продовжив підніматися по військовій службі. До Шестиденної війни 1967 року Шарон вже був генерал-майором і командував наймогутнішим дивізіоном на Синайському фронті. Тоді майбутній політик знову проявив свої вищі стратегічні навички. Під час Війни на виснаження 1969 він діяв в районі Суецького каналу, а в 1971 році очолював операцію з придушення Палестинської визвольної організації в Секторі Газа.

6. Ізраїльський міністр оборони Моше Даян (зліва) і генерал-майор Аріель Шарон на західному березі Суецького каналу 18 жовтня, під час другого дня просування ізраїльської армії до Єгипту. Голова Шарона перебинтована після несерйозного поранення, отриманого раніше у війні.

Шарон пішов з армії в 1973 році і почав робити перші кроки в політиці, заснувавши правоцентристську партію Лікуд. Шарон став головою виборчої кампанії 1973 року. Коли через 2,5 тижні після цього почалася Війна Судного дня, Шарон повернувся в Ізраїльські оборонні сили і зіграв ключову роль в цій війні. Ця фотографія Шарона з перебинтованою головою стала символом ізраїльської військової прудкість.

7. Аріель Шарон з сім'єю - сином Гіладом (другий зліва), дружиною Лілі і сином Омрі (четвертий зліва). В середині 1970-их Шарон кілька разів намагався повернутися в політику. Він не зміг встати на чолі партії Лікуд, тому організував власну партію, яка отримала два місця в парламенті в 1977 році. Потім вона злилася з партією Лікуд, а сам Шарон став міністром сільського господарства. Він почав програму, яка привела до утворення більш 200 єврейських поселень. Після виборів 1981 року Шарон отримав пост міністра оборони.

8. Ізраїльський міністр оборони Аріель Шарон (на передньому плані) на броньовику. Знімок зроблений на околиці Бейрута 15 червня 1982 року, під час ізраїльської окупації.

У 1982 році Шарон організував вторгнення до Лівану, що призвело до тривалого присутності ізраїльських військових на території цієї країни. Шарон об'єднався з декількома християнськими фракціями і підтримав уряд, очолюване християнином Бачіром Гемайелом, якого пізніше вбили. Незабаром після цього військові атакували палестинські табори біженців Сабрі і Шатілі. Ходять чутки, що військові убили тоді від 800 до 3500 цивільних. Шарона визнали винним в недбалості, і в 1983 році звільнили з посади міністра оборони. Однак він залишився в уряді, як міністр без портфеля.

9. Міністр національної інфраструктури Аріель Шарон спілкується з представниками іноземної преси в грудні 1997 року. Він вказує на мапі майбутні єврейські поселення і ділиться своїм баченням ізраїльської зони безпеки на Західному березі річки Йордан.

Скандал з приводу подій 1982 року мало нашкодив політичній кар'єрі Шарона. Він повернувся в ізраїльський уряд і з 1984 по 1990 рр. був міністром промисловості і торгівлі. Шарон зіграв ключову роль в підписанні угоди про вільну торгівлю між Ізраїлем і США в 1985 році. Поступово він став суперником прем'єр-міністра Іцхака Шаміра, але його численні спроби замінити його на посаді голови партії Лікуд провалилися. Пізніше він був міністром Національної інфраструктури і міністром закордонних справ, а після виборів Ехуда Барака Шарон став лідером Лікуду.

10. Лідер опозиції Аріель Шарон з охороною залишає Храмову гору на сході Старого міста Єрусалима в вересні 2000 року. 28 вересня 2000 року Шарон в оточенні більше 1000 ізраїльських поліцейських відвідав Храмову гору. Під час візиту він оголосив, що комплекс залишиться під постійним ізраїльським контролем. На наступний день пройшли численні сутички палестинських демонстрантів з ізраїльською поліцією, що призвело до 4 смертям і початку Інтифади Аль-Акси. Саме на тлі цієї релігійної жорстокості Шарон і переміг на виборах 2001 року.

11. Зліва направо: палестинський прем'єр-міністр Махмуд Аббас, президент США Джордж Буш, ізраїльський прем'єр-міністр Аріель Шарон і король Йорданії Абдулла II на саміті в Акаба 4 червня 2003 року. Ранні роки правління Шарона характеризувалися його постійним агресивним напором, спрямованим на те, щоб убезпечити Ізраїль від арабських сусідів. Але з часом його становище змінилося, і деякі припускають, що навіть сам Шарон не вірив в те, що Ізраїль зможе утримати свої землі. У травні 2003 року Шарон встановив "Карту світу", запропоновану США, Євросоюзом і Росією. Це призвело до відкритого діалогу з новообраним прем'єр-міністром Палестини Махмудом Аббасом.

12. Коли ізраїльські війська увійшли до Сектора Газа, щоб насильно виселити євреїв, зіткнення між цими двома сторонами посилилися. На цьому фото поселенець кидає шину в палаючу барикаду у пляжного поселення Шірат Хаям 18 серпня 2005 року.

У 2005 році Шарон приступив до виселення поселенців з Сектора Газа, в той же час підтримуючи контроль узбережжя і повітряного простору. Він наказав примусово виселити 9 480 євреїв з 21 поселення в Газі і 4 поселень на північній стороні Західного берега Річки Йордан. Це сталося з 16 по 30 серпня того ж року. Подібні дії привели до лютим сутичок між силовиками і поселенцями. Коли поселенців вигнали, ізраїльські солдати бульдозерами знесли всі будівлі і споруди, крім кількох колишніх синагог. 11 вересня солдати офіційно вийшли з Гази і закрили кордон в Кіссуфіме.

13. Син Аріеля Шарона Омрі Шарон 23 січня 2006 року о суді Тель-Авіва. Його звинуватили в незаконному зборі коштів під час виборчої кампанії його батька в 1999 році.

Дії Шарона постійно піддавалися критиці і розслідування. Наприклад, в так званому "Справі Грецького острова" Шарона звинуватили в тому, що він пообіцяв допомогти ізраїльському бізнесменові Девіду Аппель забудувати грецький острів в обмін на спонсорування його сина Гілада. Пізніше ці звинувачення були зняті через нестачу доказів. 2006 року сина Аріеля Шарона Омрі визнали винним в незаконному зборі коштів під час виборчої кампанії його батька і засудили до 9 місяців тюремного ув'язнення.

14. Ізраїльський прем'єр-міністр Аріель Шарон спілкується з журналістами, вийшовши з лікарні 20 грудня 2005 року. 18 грудня 2005 року Шарон поступив в лікарню з парадоксальною емболією. Його виписали вже через два дні. 4 січня 2006 року, напередодні дня, коли Шарон мав пройти операцію на серці, прем'єр-міністр Ізраїлю був доставлений в лікарню з обширним геморагічним інсультом. Йому зробили операцію, яка тривала 7 годин. Після цього 13 січня лікарі ввели його в стан штучної коми, однак, коли його спробували привести до тями після успішної операції, прем'єр-міністр не прийшов до тями. Тоді в його шлунок ввели трубку, що означало, що лікарі готують його до тривалого станом коми.

15. Чинний прем'єр-міністр Ехуд Олмерт поруч з порожнім стільцем Аріеля Шарона на засіданні парламенту 8 січня 2006 року.

У ніч, коли з Шароном трапився напад, його оголосили "тимчасово нездатним виконувати обов'язки". В результаті, заступник Шарона Ехуд Олмерт був оголошений офіційним чинним прем'єр-міністром Ізраїлю. 14 квітня 2006 року термін Шарона в якості прем'єр-міністр був офіційно завершено, і Ехуд Олмерт став єдиним прем'єр-міністром країни.

16. Ізраїльський спецназ супроводжує карету швидкої допомоги, в якій Аріеля Шарона перевозили в клініку недалеко від Тель-Авіва 28 травня 2006 року. У 2010 році лікар Шарона зізнався, що у прем'єр-міністра немає шансів на одужання, додавши, що його мозок "розміром з грейпфрут", і що "частина його мозку, що відповідає за функціонування тіла, і його життєво важливі органи, не постраждала, але крім цього в ньому залишилася тільки рідина ".

17. Аріель Шарон біля Стіни плачу 7 лютого 2001 року. Це був перший день, коли Шарон з'явився на публіці після перемоги на виборах.

"Я почну з основного твердження, що євреї і араби можуть жити разом. Я повторюю це при кожній нагоді, не для журналістів, не для популярності, а тому, що я з самого дитинства так думав ... Я знаю, що ми всі живе на цій землі, і хоча наша держава єврейське, це не означає, що араби не можуть бути повноправними громадянами в повному сенсі цього слова "- Аріель Шарон, 1989 рік.